§ 5. Інструментарій створення нових програм

Інструментальна система – це комплекс програмних засобів, при­значених для створення нових програм. Така система містить обов’язково мову програмування, а також середовище для розробки нових програм. Це середовище підтримує типові інструменти програмування, що служать для професійної розробки програм. Процес складання програм назива­ється програмуванням, його вив­чають в школах, вузах.

До складу інтегрованого середовища входять такі інструменти:

·                       текстовий редактор для набору і редагування програм;

·                       мова програмування з компілятором;

·                       система усунення синтаксичних помилок;

·                       бібліотека готових програмних модулів;

·                       довідкова система.

Прикладом інтегрованих середовищ (інструментальних оболонок) є Turbo Pascal, Delphi, Visual Basic та ін.

Мова програмування – це штучна мова для написання команд, які будуть виконані на ЕОМ. Ця мова доступніша для людини ніж мова машинних команд.

  Мова програмування складається з набору символів, ключових слів, синтаксичних конструкцій (синтаксис мови) та значення цих символів (семантика).

  Розрізняють мови програмування низького рівня – машинно-залежні мови, коли програма пишеться в термінах команд процесора та мови високого рівня – наближені до людської мови, машинно-незалежні мови.

  Мова найнижчого рівня – це мова машинного кодування, трохи вище знаходиться мова Асемблера, у якій машинні команди заміняються мнемонічними скороченнями. Прикладами мов високого рівня є Basic, Pascal, С. Текст вихідної програми складається зі спеціальних команд – операторів мови програмування.

Оскільки мова програмування незрозуміла для ЕОМ, то існують спеціальні програми, які вихідний текст програми переводять в машинні коди. Такі програми називають трансляторами. Транслятори бувають двох видів: компілятори та інтерпретатори. Компілятор перетворює вихідний текст програми на машинну мову. До одержаного коду підключаються стандартні процедури, використані в програмі, внаслідок чого з’являється робоча програма – файл з розширенням .exe чи .com.

Інтерпретатори обробляють текст програми не заздалегідь, а безпо­середньо під час виконання програми.