Лабораторна   робота  №12.  Робота  мережі Internet (5 балів)

    1. Internet – це всесвітня інформаційна глобальна комп’ютерна мережа, яка об’єднує багато комп’ютерних мереж для обміну даними і доступу до інфор­маційних ресурсів.

     Internet  складається з багатьох комп’ютерів (серверів та клієнтів), з’єднаних між собою лініями зв’язку (як комутованими, так і постійними) і встановлених на цих комп’ю­терах  відповідних програм.

     Для  передачі інформації в Internet  використовується протокол TCP/IP.

Протокол – це сукупність правил взаємодії комп’ютерів. Мережний протокол розписує комп’ютерам правила роботи  (це є мова спілкування комп’ютерів). В Internet є декілька рівнів протоколів, які взаємодіють один із одним. На ниж­ньо­му рівні використовують два основних протоколи TCP (Протокол управ­ління передачею даних)  та IP (Інтернет протокол). Часто ці два протоколи об’єднуються в один – TCP/IP.

Протокол TCP –  це протокол  транспортного рівня. Він керує передачею інформації. При цьому дані, що відправляються, розподіляються на порції та нумеруються таким чином, щоб  при отриманні їх можна було б  правильно "зібрати” на комп’ютері одержувача.

Суть адресного протоколу IP  полягає в тому,  що в кожного учасника Всесвітньої мережі повинна бути  своя унікальна цифрова IP-адреса. Без цієї адреси не можна говорити про точну доставку TCP-пакетів на відповідний комп’ютер. Цифрова адреса виражається чотирма байтами, наприклад, 126.37.215.61 і  зручна для обробки на комп’ютері. Кожен комп’ютер мережі, через який проходить TCP-пакет, по  чотирьох байтах може визначити, якому наступному комп’ютеру треба переслати пакет, щоб він виявився "ближче” до одержувача. Розв’язанням питання, який комп’ютер вважати "ближчим”, займаються спеціальні засоби маршрутизатори – спеціалізовані програми, що працюють на вузловому сервері мережі.

2. В Internet діють декілька служб (різних видів послуг). У залежності  від задач, користувачі Internet використовують ті чи інші служби.

Різні служби мають різні протоколи, їхнє дотримання забезпечується роботою спеціальних програм. Таким чином, щоб скористатися якоюсь із служб Інтернету, необхідно встановити на комп’ютері програму, яка може працювати з протоколом даної служби. Такі програми називаються клієнтами.

 Так, наприклад, для ефективної передачі файлів в Інтернеті використо­вується спеціальний прикладний протокол FTP (File Transfer Protocol). Таким чином, щоб одержати з Інтернету файл, необхідно:

-         мати на комп’ютері програму FTP-клієнт;

-         встановити зв’язок із сервером, що надає  послуги FTP (FTP-сервер).

Найпопулярнішою службою сучасного Інтернету є служба WWW (World Wide Web). Часто цю службу ототожнюють із Інтернетом, хоча насправді це лише одна  із його численних служб.

WWW є основним способом доступу до ресурсів Інтернету. WWW являє собою єдиний інформаційний простір, що складається з величезної кількості взаємозв’язаних електронних документів, які зберігаються на Web-серверах. Окремі документи, що складають Web- простір, називають Web-сторінками. Групи тематично об’єднаних Web-сторінок називають Web-вузлами або Web-сайтами. Один фізичний Web-сервер може містити багато Web-вузлів, кожно­му з яких, як правило, відводиться окремий каталог на сервері.

Перегляд документів починається, як правило з домашньої сторінки. Програми для перегляду Web-сторінок називаються броузерами. Документи, що є на Web-серверах, формуються за допомогою спеціальних правил HTML (Hyper Text Markup Language – мова розмітки гіпертекстів). Відображення документа на екрані відбувається згідно з  командами мови розмітки гіпертексту. Ці команди називаються тегами. Наприклад, за допомогою тегів створюються гіпертекстові посилання. Такі документи ще називають документами  в HTML форматі. При відображенні HTML документу на екрані бачимо тільки текст документа (теги не відображаються). Клацнувши лівою кнопкою миші на гіперпосиланні, ми відправляємо запит на відкриття нового документа.

Такий зв’язок між документами існує, тому що кожна адреса файла в Інтернеті визначається уніфікованим вказівником ресурсів – URL-адреси.

 Найчастіше URL-адреса має такий формат:

протокол: //доменна адреса комп’ютера, на якому зберігається даний ресурс/ім’я  каталогу/ім’я під­ката­ло­гу/ім’я файла.

Протокол – це сукупність правил, які регламентують роботу з тим чи іншим ресурсом. Наприклад, http – протокол передачі гіпертекстів для служби WWW, ftp – протокол пересилання файлів довільного типу, nntp – протокол передачі новин.

Служба передачі файлів (FTP) використовується при передачі файлів-програм, при пересиланні великих документів (книг), при передачі великих архівних файлів. Служба FTP має свої сервери у світовій мережі, на яких зберігаються  архіви даних.  У користувача для роботи із серверами FTP може бути встановлене спеціальне програмне забезпечення, хоча і броузери мають вбудовані можливості для роботи з протоколом FTP, але спеціалізовані FTP-клієнти забезпечують більш стійке з’єднання й володіють зручнішим інтер­фей­­сом для користувача. FTP – це протокол за технологією сервер-клієнт.

Крім перелічених служб (WWW, FTP) Інтернет має ще багато інших, на­прик­лад, служба телеконференцій (для розсилання повідомлень великій групі користувачів), служба IRC (для спілкування кількох людей у режимі реального часу) та ін.

3. Найбільш поширеним браузером сьогодні є програма Internet Explorer, яка входить до  складу Windows ХР. Вона призначена для перегляду Web-доку­мен­тів і для доступу до FTP-архівів.

Запуск броузера відбувається  через значок     на робочому столі, або на панелі швидкого запуску через операцію ПускПрограммыInternet Explorer, через документ у форматі HTML.

Перегляд Web-сторінок. Як тільки ви запустили Web-броузер, він автома­тично завантажить, як правило, початкову сторінку компанії, що випустила цей броузер. Після цього  для відображення у вікні броузера необхідної Web-сторінки потрібно:

–       клацнути мишею в рядку введення адреси (рядок Адрес знаходиться у верхній частині вікна);

–       надрукувати URL-адресу необхідного Інтернет-ресурсу й натиснути клавішу <Enter> (стара адреса повинна зникнути). Можна вибрати адресу із списку, що розкривається;

–       через декілька секунд нова сторінка завантажиться на ваш комп’ютер.

При перегляді Web-сторінки зустрічаються гіперпосилання на інші Web-документи. Гіперпосилання  в тексті виділяються кольором і підкресленням.

При наведенні курсору миші на гіперпосилання курсор набуває форми людської руки з витягнутим вказівним пальцем, а URL-адреса  нової Web-сторінки з’являється в рядку статусу. Клацнувши  мишею на гіперпосиланні, ми відкриємо на  екрані  нову Web-сторінку, яка замінить поточну (гіперпосилання відіграє роль ярликів для відшукання Web-сторінок). Щоб переглянути великі Web-сторінки використовують смугу прокрутки. Web-документи можна зберегти на своєму комп’ютері – команда ФайлСохранить как, можна роздрукувати – команда  ФайлПечать.

При подорожуванні у Web-просторі можна зустріти Web-сторінки, які ділять робоче поле броузера на декілька частин  – фреймів. Як правило, в лівому фреймі подано зміст Web-вузла або посилання на його web-сторінки. Вибравши мишею посилання, розташоване в лівому фреймі, в правому фреймі отримують відображення відповідної сторінки.

 Щоб активізувати фрейм, треба клацнути мишею всередині його вікна.

 Для того, щоб запустити зразу ж декілька Web-сторінок, потрібно заван­тажити ще раз броузер Internet Explorer, клацнувши мишею на його значку і в новому вікні броузера в адресному рядку  ввести URL-адресу необхідної Web-сторінки, або скористатися командою ФайлСоздатьОкно або вибрати ко­манду  Открыть в новом окне з контекстного меню необхідного гіперпо­си­лання, або  клацнути мишею на гіперпосиланні при натиснутій клавіші <Shift>. Використовуючи панель задач, можна переключатись між різними задачами.

Панель інструментів Internet Explorer. Для управління роботою броузера зручно використовувати панель інструментів, яка включається командою ВидПанель инструментовОбычные кнопки. Опишемо дії, які викону­ються з допомогою цих кнопок:

Для встановлення параметрів ефективної роботи програми Internet Explorer використовують команду головного меню СервисСвойства обоз­ре­ва­те­ля­. У  вікні  Свойства обозревателя є шість вкладок, на яких можна встанов­лювати необхідні параметри. Наприклад, на вкладці  Дополнительно в групі  Мульти­медиа можна відмінити ознаки:  Отражать рисунки,  Воспроиз­во­дить анима­цию, видео, звуки. Таким чином,  від­клю­чив­ши завантаження рисунків і муль­тимедіа файлів, можна істотно прискорити завантаження Web-сторінок, але  буде відображатися лише текст Web-сторінки. Щоб потім побачити потрібний рисунок або відтворити мультимедійний файл, потрібно викликати контекстне меню відведеного поля для рисунка і виконати команду  Показать рисунок.

На вкладці  Общие в полі  Домашняя страница можна вказати початкову Web-сторінку, з якої буде починатися огляд Web-простору при завантаженні програми Internet Explorer (за замовчуванням з’явиться домашня сторінка фірми Microsoft).

Проблема читання Web-документів.  Існують таблиці кодів для символьної інформації. Internet Explorer у більшості випадків автоматично обирає правиль­ну відповідність між кодами документа при його формуванні та його відображенні. Але іноді текст у вікні броузера неможливо прочитати. Вибрати потрібне кодування символів можна за допомогою команди головного меню  ВидВид кодировки. Якщо це не допомагає можна спробувати знайти на Web-документі гіпер­посилання, яке дозволяє прочитати документ.

4. Пошук інформації у WWW. Інформація  в Інтернеті швидко змінюється, а довідники з інформаційних ресурсів Інтернету швидко застарівають, тому єдиним ефективним засобом пошуку інформації є пошукові сервери. Пошукові системи можна розділити на два класи – класифікаційні і словникові. У класифікаторах пошук здійснюється шляхом послідовного уточнення тема­тичних рубрик, поступово звужуючи пошук інтересів. Словникові пошукові сис­теми постійно сканують Інтернет і заносять у свої довідники інформацію про те, що є в Інтернеті. Словникові пошукові системи здійснюють пошук інформації згідно із запитом користувача. Запит здійснюється шляхом задання одного  чи кількох ключових слів. 

Опис правил складання запитів є у кожній пошуковій системі в розділі Help.

Наведемо огляд пошукових машин, якими часто користуються:

а) американські системи:  AltaVista (http://www.altavista.com)

                                          Yahoo (http://www.yahoo.com)

б) російські системи: Рамблер (http://www.rambler.ru)

                                   Лист (http://www.list.com)

                                   Гугл (http://www.google.com)

в) українські системи: Мета (http://meta.ua)

                                     Гугл    (http://google.com.ua).